Айзеншпис юрій смерть від СНІДу ВІЛ і СНІД

Автор: | 13.10.2021

Айзеншпис юрій смерть від СНІДу

продюсер Юрій Айзеншпис одним з перших в нашій країні почав професійно «розкручувати» зірок естради і поп-музики. Про цю людину ходили легенди, і кожен його крок був оповитий найнеймовірнішими чутками. Але незважаючи ні на що, все проекти, за які брався Юрій Айзеншпис, виявлялися успішними.

Всупереч загальній тенденції, які пішли від нього виконавці ніколи не обливали його брудом в пресі і ніколи не вступали в судові тяжби.

Юрій Айзеншпис: біографія. Дитячі та юнацькі роки

Айзеншпис з’явився на світ в Челябінську в 1945 році. У це місто було відправлено в евакуацію його мама — Марія Михайлівна Айзеншпис, корінна москвичка. Шміло Мойсейович Айзеншпис (Батько Юрія) — польський єврей, який був змушений покинути свою батьківщину, рятуючись від нацистів. Він воював в рядах Радянської армії і був ветераном ВВВ.

Після закінчення війни сім’я повернулася до Москви. До 1961 року вона жила в старому дерев’яному бараку, а потім отримали чудову квартиру в престижному районі столиці. У той час у них був патефон з великою колекцією грамплатівок і телевізор КВН-49.

Як згадував сам Юрій Шмільевіч Айзеншпис, в юності він серйозно займався спортом: гандболом, легкою атлетикою, волейболом, але через травму ноги йому довелося припинити заняття. Крім спорту юнака в ті часи цікавив джаз. У нього був магнітофон, який молодий чоловік купив на свої заощадження.

Першими записами стали джазові композиції відомих музикантів світу — Вуді Германа, Джона Колтрейна, Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд. Юрій Айзеншпис, фото якого ви можете побачити в нашій статті, прекрасно розбирався в різних напрямках — джаз-рок, авангардний і популярний джаз. Через деякий час його зацікавили витоки рок-музики, засновники напрямки ритм-н-блюзу.

Коло любителів і знавців цієї музики був в ті часи зовсім невеликий, все знали один одного. Коли у когось з однодумців з’являлася нова платівка, Юрій Айзеншпис її переписував. У той час в нашій країні були поширені «чорні ринки», які міліція постійно розганяла. Були заборонені обмін, купівля-продаж. У продавців диски просто вилучали. І незважаючи ні на що, пластинки надходили в країну з-за кордону регулярно, долаючи потужні заслони митних правил і законів. Під забороною знаходилися деякі виконавці — Елвіс Преслі, сестри Бері.

Освіта

Після закінчення школи Айзеншпис Юрій Шмільевіч надійшов в МЕСІ і закінчив його в 1968 році з дипломом інженера-економіста. Але необхідно відзначити, що в інститут він поступив і успішно його закінчив тільки для того, щоб не засмучувати батьків.

Перший музичний проект

Так, випускник економічного факультету Юрій Айзеншпис абсолютно не любив свою спеціальність. Його душа тягнулася до музики. Ще навчаючись в інституті, двадцятирічний Юрій починав свою творчу діяльність, виявляючи сміливість і ділову хватку.

У середині сімдесятих років світ охопила битломания. В цей час Юрій з групою однодумців-музикантів створили першу рок-групу в нашій країні. Оскільки всі учасники групи жили біля станції метро «Сокіл», з назвою колективу не стали занадто мудрувати і її теж назвали «Сокіл». Сьогодні ця група зайняла своє гідне місце в історії російського рок-руху.

Спочатку музиканти виконували пісні легендарного колективу «Бітлз» на англійській мові. У той час вважалося, що рок-музика може існувати тільки на англійській мові. Друзі давно відзначали активність Юрія і його організаторський талант, тому вони призначили його кимось на кшталт імпресаріо.

Через деякий час колектив був прийнятий в штат Тульської філармонії. Група багато гастролювала, і місячний дохід Айзеншписа часом доходив до астрономічної на ті часи суми 1500 рублів. Для порівняння: зарплата міністрів Радянського Союзу становила не більше тисячі рублів.

Продаж квитків

На самому початку своєї діяльності, точніше під час співпраці з групою «Сокіл», Юрій розробив незвичайну схему продажу квитків. Попередньо домовившись з директором якогось будинку культури або клубу, Айзеншпис скуповував всі квитки на останній сеанс фільму, а потім продавав їх за вищою ціною, на концерт групи.

Як правило, бажаючих послухати музику було значно більше, ніж місць у залі. Часом обстановка виходила з-під контролю. Саме з цієї причини Айзеншпис почав першим в сімдесяті роки наймати охорону, що забезпечує порядок на концертах.

На отримані від продажу квитків гроші він купував валюту, на яку набував у іноземців якісні музичні інструменти і висококласне звукове обладнання для сцени. Оскільки в СРСР в ті часи все валютні операції були протизаконні, він завжди сильно ризикував, здійснюючи операції.

Робота в ЦСУ СРСР

У 1968 році Айзеншпис влаштувався на роботу Центральне статистичне управління на посаду молодшого наукового співробітника з окладом в 115 рублів. Однак він рідко бував на своєму робочому місці. Його основним доходом як і раніше залишалися валютні операції, скупка і подальший продаж золота. Він здійснював операції, обсяг яких перевищував мільйон доларів на місяць. У той час підпільному мільйонерові було всього 25 років.

арешт

Але тривала таке життя недовго. На початку січня 1970 року Айзеншписа заарештували. В ході обшуку в його квартирі було виявлено 7675 доларів і 15 585 рублів. Його засудили за 88-ю статтею ( «Валютні операції»). Навіть в місцях позбавлення волі виявлялася підприємницька жилка Айзеншписа. У зоні «Красноярськ-27» майбутній продюсер розгорнув жваву торгівлю чаєм, горілкою і цукром. Потім його стали призначати на керівні пости на місцеві будівництва.

Коли його перевели в колонію-поселення, Юрій втік звідти в Печори і оселився у місцевій інтелігентки, яку зачарував своєю чарівністю і розмовами про столицю. Однак незабаром його викрив гість будинку — полковник міліції. І знову приголомшливе везіння Айзеншпіса, а також знання ним основ психології прийшли на допомогу. Він був переведений в іншу колонію на відмінне місце нормувальника.

Юрій Айзеншпис відсидів у місцях позбавлення волі майже 18 років за те, чим зараз дозволено займатися будь-якому громадянину. Але важливо інше: за такий тривалий термін Айзеншпис НЕ озлобився, не став злочинцем, чи не втратив людської подоби.

Життя після звільнення

Опинившись на волі в 1988 році, Айзеншпис побачив незнайому йому Росію часів перебудови. Олександр Липницький ввів його в рок-тусовку. Спочатку йому було довірено очолити дирекцію фестивалю «Інтершанс». Поступово, крок за кроком він вивчав закулісне життя і основи шоу-бізнесу, а незабаром початківець продюсер почав працювати з вітчизняними музичними виконавцями.

Своє призначення Юрій Шмільевіч сформулював досить відверто — просувати артиста, використовуючи будь-які засоби: дипломатію, підкуп, погрози або шантаж. Саме так він і діяв, за що його стали називати «акулою шоу-бізнесу».

Невідомих молодих виконавців, які мріяли пробитися на велику сцену, було більш ніж достатньо. Юрій Айзеншпис серед них вибирав тих, хто міг зачепити глядача, у яких був хоч більш-менш цікавий репертуар. Спочатку через телебачення він їх уявляв широкому загалу, а потім організовував гастролі.

Група «Кіно»

З грудня 1989 року і до трагічної загибелі Віктора Цоя (1990) Айзеншпис був продюсером і директором групи «Кіно». Йому першому вдалося порушити монополію держави на випуск платівок. Уже в 1990 році він випустив «Чорний альбом» на кошти, взяті в кредит.

Слід зазначити: до початку співпраці з продюсером «Кіно» вже була досить відомою групою. На той момент вже був записаний найуспішніший, легендарний альбом «Група крові». За твердженням критиків, після нього Цой міг два-три роки не писати жодного рядка. Тому співпраця з «Кіно» вивело Айзеншписа на новий зоряний рівень діяльності, який дозволив заробити авторитет в своєму ремеслі.

«Технологія»

Якщо «Кіно» на початку роботи з продюсером вже мала певний успіх, то групу «Технологія» виліпив практично з нуля Юрій Айзеншпис. «Запалює зірки» — так все частіше стали називати продюсера після його другого успішного проекту. На прикладі «Технології» він зумів довести, що може взяти хлопців із середнім рівнем обдарування і «виліпити» з них зірок.

Серед численних ансамблів, існуючих на той момент на естраді, була група «Біоконструктор», яка з часом розпалася на дві підгрупи. Одна отримала назву «Біо», а друга тільки замислювалася над своєю назвою та музичної концепцією. Вони могли показати лише дві-три пісні, які і сподобалися вже відомому продюсеру. Як показав час, Айзеншпис не помилився і зміг створити дійсно популярну групу, яку назвали «Технологія».

5 РОСІЙСЬКИХ ЗІРОК, ЯКИХ ЗАБРАВ СНІД

Лінда

У 1993 році Айзеншпис звернув увагу в Юрмалі на молоду виконавицю Світлану Гейман. Дуже скоро ім’я співачки Лінди стало відомо і глядачам, і музичним критикам. Незабаром з’явилися композиції I want your sex, «Нон-стоп» і відомий хіт «Гра з вогнем». Спільна творчість Лінди з продюсером продовжилося менше року, після чого їхні шляхи розійшлися.

Влад Сташевський

Цей проект був більш довгостроковим — він тривав шість років (1993-1999). Улюбленцем прекрасної половини російських глядачів, секс-символом середини дев’яностих став Влад Сташевський, який у співпраці з Айзеншпісом випустив п’ять альбомів.

Познайомився продюсер зі Сташевським в нічному клубі «Майстер». Юрій Шмільевіч почув, як за лаштунками на розладнаному роялі грав Влад і наспівував пісеньки з репертуару Михайла Шуфутинського і Віллі Токарєва. Після цієї зустрічі ніщо не віщувало довгої співпраці, хоча Айзеншпис залишив невідомому виконавцю свою візитку.

Через кілька днів він зателефонував Владу і вони домовилися про зустріч, під час якої Айзеншпис познайомив Влада з Володимиром Матецьким, який взяв участь в прослуховуванні. Перший виступ Сташевського відбулось в кінці серпня 1993 року Аджарії, на пісенному фестивалі.

Нагороди, подальша творча діяльність

У 1992 році Айзеншпис був удостоєний премії «Овація» як кращий продюсер Росії. До 1993-го Юрій Шмільевіч продюсував групи «Янг Ганз», «Моральний кодекс», співачку Лінду. У 1997 році став займатися співачками Інгою Дроздової і Катею Лель, ще через рік його протеже став співак Микита, з 2000 року почалася співпраця з групою «Динаміт».

У цей період став особливо відомий як вельми успішний продюсер Юрій Айзеншпис. Людина, який запалював зірки на російській естраді, з 2001 року зайняв пост гендиректора компанії «Медіа Стар».

Діма Білан

Юрій Айзеншпис і Діма Білан зустрілися в 2003 році. На думку музичних критиків, останній проект знаменитого продюсера, яким він займався останні три роки свого життя, став одним з найуспішніших в творчості Юрія Шмільевіча. У вересні 2005-го Діма Білан був визнаний кращим виконавцем 2004 року по версії MTV, а набагато пізніше став переможцем «Євробачення-2008».

інші амплуа

У 2005 році Юрій Шмільевіч зіграв епізодичну роль в популярному російському фільмі «Нічний дозор». Крім того, він став автором книги «запалювати зірки».

Сімейне життя

Про своє особисте життя Айзеншпис говорити не любив. На фестивалі «Інтершанс-89» він зустрівся з дуже симпатичною помічницею режисера Оленою. Пара не стала офіційно оформляти відносини. У 1993 році в родині з’явився малюк — син Міша. Але поступово почуття втратили колишню гостроту, і пара розлучилася.

Сина свого Айзеншпис Юрій Шмільевіч балував, правда, виховний процес був повністю перекладений на плечі Олени. Михайло частенько бував в офісі батька, виїжджав з ним на концерти. Юрій Шмільевіч заповідав синові і колишній дружині дві величезні квартири в Москві. Після смерті продюсера Олена вийшла заміж за редактора каналу ТНТ Леоніда Гюне.

Юрій Айзеншпис: причина смерті

20 вересня 2005 року не стало цієї талановитої людини, визнаного і успішного російського продюсера. Близько восьмої години вечора в міській лікарні Москви № 20 помер Юрій Айзеншпис. смерть наступила через обширного інфаркту міокарда. Похований Юрій Шмільевіч на Домодєдовському кладовищі під Москвою.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ЛЮДИНОЮ, заражених ВІЛ?

Добавить комментарий